Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — це монументальне дослідження
найнебезпечніших подій ХХ століття. Нині, коли після закінчення Другої світової
війни минуло понад 70 років, нам здається неймовірною та загроза, яку несли у
світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті
спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від
Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних
розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці
Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє цю
книжку з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини. У першому томі дослідник подає максимально об’єктивну інформацію про зародження
Третього Райху, політичний зліт Гітлера, детально описує всі згубні кроки, які
призвели до війни, і зрештою показує, як польська війна переросла у Другу
світову. ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА Це одна з найґрунтовніших історичних праць про нацистську Німеччину. Ширер
поєднав особисті спогади з даними офіційних документів нацистської Німеччини та
щоденниками міністра пропаганди Йозефа Ґеббельса, генерала Франца Гальдера,
міністра закордонних справ Італії Ґалеаццо Чіано. ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ > За звичайних обставин було б неможливо лише через півпокоління після кінця...
> написати історію Третього Райху. Але в Третьому Райху нічого не було
> звичайним, навіть кінець. Після його цілковитого знищення всі таємниці
> Гітлерового правління спливли на поверхню, усі архіви були захоплені... Тепер,
> як ніколи раніше, живі свідчення можна звести докупи з історичною правдою.
> Усе, що для цього потрібно, — це історик. Таким істориком став Вільям Ширер.
> Г’ю Тревор-Роупер, New York Times Book Review > Жодна історія, коли-небудь розказана людству, не вражає так, як «Злет і
> падіння Третього Райху». Джон Ґюнтер, журналіст, письменник ЦИТАТИ > Для Гітлера минуле з усією його убогістю, самотністю, розчаруваннями мало
> залишитися в затінку, хоч воно й сформувало його розум і характер назавжди.
> Війна, яка принесе смерть багатьом мільйонам людей, йому, у віці 25 років,
> принесла початок нового життя. > Велика депресія, що наче велика пожежа поширилася світом наприкінці 1929 р.,
> дала Адольфу Гітлеру шанс, яким він зумів якнайкраще скористатися. Як і
> більшість великих революціонерів, він міг мати успіх лише в лихі часи:
> спочатку, коли маси людей були безробітні, голодні й у відчаї, а потім, коли
> вони були отруєні війною. Проте в одному з аспектів Гітлер був унікальний на
> тлі інших революціонерів: він мав намір влаштувати революцію після того, як
> здобуде політичну владу. Він не хотів влаштовувати революцію для отримання
> контролю над державою. Своєї мети Гітлер планував досягти за допомогою
> отримання мандата довіри від виборців чи за згодою з правителями країни —
> коротко кажучи, конституційним способом. > Упродовж свого життя Гітлер пануватиме над цим великим народом як
> наймогутніший і найжорстокіший правитель, якого вони будь-коли мали. Поважний
> Гінденбурґ більше не оскаржуватиме його авторитету, армія тепер у його руках,
> зв’язана обітницею покірності, яку так просто не порушить жоден німецький
> солдат. Насправді, уся Німеччина і всі німці тепер були в його заплямованих
> кров’ю руках, коли з останніми непокірними розправилися чи вони просто
> назавжди зникли. «Це прекрасно!» — у захваті казав він іноземним
> кореспондентам після виснажливого тижня парадів, промов, язичницьких видовищ
> та інших божевільних проявів підлабузництва до офіційної персони, які
> доводилося спостерігати авторові цієї книжки. > Расові закони, які виключали євреїв з німецького суспільства, видавалися
> іноземному спостерігачеві неймовірним кроком назад у первісну добу, але
> оскільки нацистські радикальні теорії вихваляли німців як сіль землі і вищу
> расу, ці закони були тут дуже популярні. Траплялися деякі німці (колишні
> соціалісти, ліберали чи віддані християни, представники старих консервативних
> класів), які відчували огиду чи навіть обурювалися переслідуваннями євреїв,
> але хоч вони й намагалися в низці окремих випадків полегшити ситуацію, та все
> ж нічого не робили для того, щоб якось стримати цю стихію. Та й що могли
> зробити? Вони часто ставили нам це питання, і на нього важко було відповісти. > Це був новий поворотний момент в історії Третього Райху. Уперше Гітлер стояв
> на межі, що відділяла його від завоювання негерманських земель. Упродовж
> останніх шести тижнів він переконував Чемберлена, приватно і публічно, що
> Судетська область буде його останньою територіальною вимогою у Європі. І хоч
> британський Прем’єр-міністр був неймовірно довірливий щодо сприйняття обіцянок
> Гітлера, були деякі підстави вірити в те, що німецький диктатор зупиниться,
> коли перетравить німецьке населення, яке раніше мешкало за межами Райху, а
> тепер опинилося в його межах.. Але він також проповідував (і, мабуть, про це
> забули в Лондоні) на багатьох пишномовних сторінках «Моєї боротьби», що
> майбутнє Німеччини пов’язане із завоюванням «життєвого простору» на Сході. А
> цей простір уже більше тисячоліття зайнятий слов’янами. > Після дванадцяти років, чотирьох місяців і восьми днів Темної доби, якою вона
> була для всіх, за винятком більшості німців, яка тепер навіть для цих німців
> завершувалася похмурою ніччю, Тисячолітній Райх добіг кінця свого існування.
> Він, як ми бачили, підніс цю велику націю і цей винахідливий народ, який,
> утім, так легко було збити зі шляху, до самої верхівки влади і повів на
> завоювання, рівних яким вони ще не знали, а тепер він розпадався так раптово й
> остаточно, що паралелей із цим процесом в історії годі було шукати.
