> Я довго вірив, що життя — це свято, а коли мені минуло п’ятдесят років, життя
> стало ненастанним похміллям. Я довго хотів бути трансгресивним, не знаючи, що
> був конформістом. Сьогодні я почуваюся краще в августинському монастирі, ніж у
> борделі, а військовими захоплююся дужче, ніж законодавцями мод. У цьому
> признанні в моїй сповіді немає нічого консервативного: щоб і далі курити
> фіміам наркотикам, треба набагато менше самовпевненості, ніж для відмови від
> них. Сповідь у книжці не гарантує відпусту: ідіть собі далі своїм шляхом, якщо
> шукаєте в цій книжці щось інше, крім чоловіка, який намагається зрозуміти
> себе. — Фредерік Беґбедер. Свідчення «розкаяної» людини, яка намагається визнати свої колишні помилки,
рефлексуючи на тему бурхливого особистого життя. Автопортрет скандального письменника, ловеласа й інтригана Фредеріка Беґбедера –
це свідчення людини, яка перебуває між двох поколінь і кається в тому, що йому
не вдалося бути людиною déconstruit. Він намагається визнати (не без доброї дози
гумору і провокацій) свої колишні помилки і вольності передовсім усвідомлюючи у
дзеркалі власне відображення. «Сповідь гетеросексуала, який відстав від свого часу» – це спроба зрозуміти
себе, своє минуле і світ навколо. З брутальною відвертістю і безжальним гумором
Беґбедер зводить рахунки з наркотиками, алкоголем і сексом, розкриваючи особисте
ставлення до надмірної політкоректності, фемінізму і претензій «всевідаючих
нових пророків». Не церемонячись з тим, що робить його негідником, звинуваченим
ледь не у всіх смертних гріхах, і не шкодуючи прагнення до порядності, він
завершує свою сповідь зізнанням у коханні до тієї, яку серед моря жінок кожного
дня обирає собі за дружину. Чому варто прочитати книжку Фредеріка Беґбедера «Сповідь гетеросексуала, який
відстав від свого часу»? * Дуже особиста розповідь про сучасне західне суспільство, охоплене вітром самоцензури. * Уперше читачеві відкриється справжнє обличчя скандального письменника, ловеласа й інтригана Фредеріка Беґбедера. * Посилаючись на провідних феміністичних письменниць Франції, аналізуючи власне дитинство й творчість, революції у суспільстві і рух #MeToo, автор описує, як мистецтво і культура можуть втратити власну сутність під гнітом цензури.
