Ця книга спогадів написана людиною, яка ніколи не займалася літературною працею,
не мала великої професійної кар’єри чи широкого суспільного визнання; її більше
знають як дружину Івана Дзюби. Це правда. Марта була поряд з Іваном у найбільш кризових ситуаціях – обшуки,
арешт, слідство, професійна і часткова соціальна ізоляція, тривала боротьба з
хворобами чоловіка. Але історія Марти це значно більше, ніж історія дружини
відомого шістдесятника. Це також історія про непросте життя родини з містечка Комарна – в роки Другої
світової та перші десятиліття після приходу радянської влади на Львівщину. Саме
там маленька Марта Ленець виховувалася бабцею і дідом, бо її маму з сестрою
засудили на вислання в Сибір, а тато через зв’язки з оунівцями був змушений
емігрувати. Вступивши на фізичний факультет Львівського університету і
переїхавши до Львова, вона познайомилася з Іриною Вільде, а через неї – і з
«київською трійцею»: Вінграновським, Драчем, Дзюбою. Це знайомство стало
важливою віхою в її житті. Перші роки спільного життя з Іваном Дзюбою, переїзд
до Києва й адаптація до нього, народження дитини, необхідність знайти роботу і,
зрештою, сама робота в середовищі «простих» людей, як і те, що вдалося пережити
в «темну добу» 1972-го – все це лише перелік деяких етапів історії цієї жінки.
Найважливіше ж прозирає крізь них.
