Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018
року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання
дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави. Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що
жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити
власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл.
Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що
відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для
сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а
саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона
стала рабинею ІДІЛ. Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й
знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я
мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в
безпечне місце. Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі
до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала
війна.
