Якою можна побачити Україну з вікна приміської електрички? Павло Стех здійснив
мандрівку по периметру країни, задокументувавши реальність, у якій переплелись
анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти,
таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту
приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек.
Останній розділ він дописав уже 2024 року в складі Сил оборони: як стрибок в
останній вагон, повернення в Авдіївку, крайню точку безтурботної мандрівки
п’ятирічної давнини. Занурення в галасливе неспокійне життя електричок, цих гетто на колесах, та
приміських вокзалів, де немає цензури й умовностей, — це спосіб зрозуміти й
прийняти внутрішні ритми країни. > «Насправді люблять Україну не люди з вишиванками та булавами, а такі, як Стех,
> який в іржавих електричках знаходить аргументи, “чому я звідси не поїду”.
> Перечитую і щоразу помічаю нове. Улюблена українська книжка нонфікшн. Про
> справжнє, без показухи», — Артем Чапай, письменник, військовослужбовець
