Перша частина тритомника «На щиті» відтворює в оповідях становлення українського
війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших
загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках»,
на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому
коридорі» Іловайська вже належать новітній історії. Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни
чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого
імені — Щастя, про донецький форпост — ДАП, що у свідомості громадян постає
«символом», за який полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур. Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного
літа 2014-го і у найтяжчі зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків
Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою
кров на точках «нуль». Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і
сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності. Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні,
тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані,
— це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний
біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто
заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут. У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.
