Листи Василя Стефаника (1871—1936) є оригінальним та самобутнім явищем в
українському письменстві. Помітна органічна єдність мислення автора в його
листах і новелах. Епістолярій відіграв вагому роль у становленні та змужнінні
творчого голосу письменника. Більшість художніх творів Василя Стефаника мали
свої первісні варіанти в листах. Сам Стефаник говорив: «Вся моя література — у
моїх листах», або: «я... звичайно свою жилку писарську згоню на листах».
Епістолярна спадщина новеліста є джерелом для вивчення питань його психології
творчості, однак не варто лише на неї спиратися щодо висновків та узагальнень.