Видатний польський письменник Станіслав Вінценз (1888–1971) мріяв усе життя
провести в горах у селі Бистрець серед любих його серцю гуцулів, яких вивчав і
описував. Проте в 1939 році совєтська окупація перекреслила ці плани: Вінценз
потрапив до енкаведистської в’язниці. Письменник чудом врятувався із в’язниці,
відтак нелегально через гори перебрався до Угорщини, де став біженцем. Тут його
знову наздогнала сталінська навала, і йому довелося втікати далі на Захід. Під час цих драматичних життєвих перипетій письменник постійно стикався із
совєтськими прикордонниками, чекістами, вояками – людьми з дуже різних
середовищ, і, розмовляючи з ними, не оминав нагоди дослідити коліщатка
тоталітарної машини, яка нищила його рідну Гуцульщину і загрожувала європейській
цивілізації. Усі ці події Вінценз описав у книзі спогадів «Діалоги з совєтами»,
вперше опублікованій у 1966 році. Сьогодні, коли навала «русского міра» знову
нищить Україну і загрожує Європі, спогади Станіслава Вінценза є надзвичайно
актуальними.